Статті (О та ЕА)

Постійне посилання зібрання

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/434

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 55

ОСББ як інструмент ефективного використання спільного майна та надання послуг: аспекти організації обліково-контрольного забезпечення
(2020) Шейгус М. І.; Шевчук С. В.; Sheihus Marуna; Shevchuk Serhii
Сьогодні для сфери житлово-комунального господарства нашої держави характерними є пошук і створення нових форм управління та утримання багатоквартирних будинків, що базуються на запровадженні конкурентних засад у цій сфері. У статті розглянуто головні аспекти організації бухгалтерського обліку в об'єднаннях співвласників багатоквартирних будинків та здійснення контролю над його діяльністю. Досліджено питання організації обліково-контрольних процесів в ОСББ як особливої форми управління житловокомунальним господарством. Проаналізовано чинники впливу на побудову системи обліково-контрольного забезпечення та розкрито їх сутність. Здійснено характеристику об’єктів обліку: доходів, витрат, спеціальних фондів, цільових внесків. Окреслено склад доходів та витрат об'єднання та їх відображення в бухгалтерському обліку. Висвітлено питання створення та фінансування спеціальних фондів ОСББ. Проаналізовано методи та прийоми здійснення внутрішнього контролю для забезпечення ефективності діяльності ОСББ.
Human capital in Ukraine: status, problems and trends of its development in the post-war period
(2024) Pohorielova O.; Vdovychenko L.; Belousova S.; Погорєлова О. В.; Вдовиченко Л. Ю.; Бєлоусова С. М.
Завдання дослідження полягає в огляді процесу забезпечення економіки України людським капіталом у довоєнний період та період російсько-української війни і виявленні тенденцій його подальшого розвитку. В зв'язку з чим в статті проаналізовано рівень забезпечення економіки України людським капіталом. Методика такого аналізу базується на аналітиці двох восьмирічних статистичних періодів в Україні: дані за період 2006–2013 років (довоєнний період) та дані за період 2014–2021 років (воєнний період до початку повномасштабного вторгнення). Досліджено й аналітичні дані щодо стану забезпечення у 2022–2023 роках українського бізнесу робочою силою. За проведеними розрахунками встановлено наступне: наявний потенціал робочої сили в Україні значно зменшився та внаслідок війни, яка триває в Україні, ця тенденція має продовження; серед переліку ризиків, які у період 2023–2027 років найбільше впливатимуть на робочу силу, а це: політична нестабільність, міграція, освіта та життєздатність робочої сили, економічна нерівність, втручання держави (податкове та трудове законодавство), кіберризики, старіння і скорочення робочої сили, першість в Україні у порівнянні зі світом припадає на політичну нестабільність та міграцію. З метою покращення існуючої ситуації авторами запропоновано низку невідкладних заходів в процесі забезпечення економіки України людським капіталом у воєнний період та перспективних напрямів розвитку людського капіталу у повоєнний період. Варіантами виходу з цієї ситуації є: програми щодо збільшення народжуваності та повернення вимушених українських мігрантів; заміна людей технологіями й підвищення продуктивності праці; запуск глобального рекрутингу на запрошення необхідних іноземних кадрів до України; державні реформи професійної технічної освіти та вищої освіти. Беручи до уваги факт, що найбільша економічна цінність – це люди, а розвиток людського капіталу – це здоровий шлях підвищення економічного зростання всієї країни, подальші дослідження слід зосередити на пошуку в Україні нових рішень проблеми демографічної кризи та створення необхідних умов для відтворення людського потенціалу.
Expert and diagnostic assessment of economic sustainability threats of shipbuilding enterprises
(2018) Matushevskaya Elena A.; Katkova Natalia V.
Оцінювання результативності діяльності підприємств машинобудування України
(2020) Циганова О. С.; Бурлан С. А.; Каткова Н. В.; Tsyhanova О. S.; Burlan S. A.; Katkova N. V.
У статті проведено аналіз діяльності машинобудівної галузі України з точки зору її результативності. Досліджено динаміку змін обсягів виробництва та реалізації машинобудівної продукції, фінансових результатів до оподаткування, чистого прибутку (збитку) та рентабельності (збитковості) операційної діяльності машинобудівної галузі в цілому та в розрізі її видів виробництв протягом 2013–2018 рр. Виявлено, що за всіма напрямками машинобудування в період 2013–2017 рр. спостерігався спад їх питомої ваги у загальному промисловому виробництві, хоча в грошовому вимірнику виробництво і реалізація машинобудівної продукції зростали з 2015 р. Питома вага реалізованої машинобудівної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції за 2013–2016 рр. знижувалася з 8,6 % до 6,1 %, а протягом 2017–2018 рр. зросла до 6,9 %. Визначено, що криза 2014 року суттєво вплинула на результативність діяльності підприємств машинобудування: фінансові результати різко знизилися до від’ємного значення, розмір чистого прибутку коливався відповідно до фінансових результатів, операційна діяльність була збитковою. Проте починаючи з 2015 р. машинобудівні підприємства спроміглися адаптуватися до ринкових і політичних змін, наростити обсяги виробництва і збільшити рентабельність діяльності, насамперед ті, які зайняті виробництвом комп’ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування. Так, у 2014 р. збитки отримали як підприємства промисловості взагалі, так і машинобудування зокрема, у 2015 р. прибуток мали лише підприємства з виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції, а у 2016 р. до них приєдналися підприємства з виробництва машин і устаткування; у 2017 р. прибуток отримали підприємства всіх напрямів машинобудування, а у 2018 р. прибуток всієї машинобудівної промисловості зріс на 88,5 %. Відповідно, у 2015–2017 рр. відбулося динамічне зростання рентабельності операційної діяльності до 9,8 %, хоча у 2018 р. спостерігається його зниження на 13,3 %. Найбільшу рентабельність операційної діяльності мають підприємства з виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування.
Загальні тенденції розвитку підприємств машинобудування України
(2020) Бурлан С. А.; Каткова Н. В.; Циганова О. С.; Burlan Svitlana; Katkova Natalia; Tsyhanova Olexandra
У статті проведено аналіз діяльності та визначення загальних тенденцій розвитку підприємств машинобудування України. Досліджено динаміку кількості великих, середніх та малих машинобудівних підприємств та їх питомої ваги в загальній кількості підприємств промисловості України; кількості працівників машинобудівних підприємств та їх частки в загальній кількості працівників всіх промислових підприємств України; обсягу машинобудівних виробництв та їх частки у загальному обсязі випуску промислової продукції України; індексів продукції машинобудування; обсягів та питомої ваги виробництва та реалізації продукції машинобудування в загальному обсязі виготовленої та реалізованої промислової продукції. На основі проаналізованих даних зроблено висновок про здатність адаптації машинобудівних підприємств до ринкових та політичних змін, які спричинили кризу 2014 р. При цьому вони залишаються неспроможними технічно переозброювати промисловість України кожні 10 років, що є основною причиною її відставання за технічним рівнем від промислово розвинутих країн.
Accounting and Analytical Support for Economic Security in Today’s Business Environment
(2019) Burlan S. A.; Katkova N. V.; Бурлан С. А.; Каткова Н. В.
Метою цього дослідження є визначення сутності та ролі обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах сучасного глобалізованого й інформатизованого ринку. Розглянуто основні групи підходів до визначення сутності економічної безпеки й обґрунтовано комплексний підхід до встановлення її складових. Авторами проаналізовано існуючі точки зору щодо визначення змісту обліково-аналітичного забезпечення. В результаті сформульовано власне бачення категоризації, складу та функцій обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємств. Так, обліково-аналітичне забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах сьогодення визначено як систему інформації, котра охоплює дані оперативного, бухгалтерського, статистичного та кадрового обліку, її носії, канали комунікації, методи обробки та здатна створити передумови для своєчасного вживання заходів протидії негативному впливу загроз економічній безпеці підприємства. До основних функцій обліково-аналітичного забезпечення в системі економічної безпеки підприємства віднесені: забезпечення управлінського персоналу необхідною інформацією про стан і основні тенденції розвитку підприємства та зміни ринкової кон’юнктури; створення передумов ефективного функціонування системи контролінгу на підприємстві; забезпечення достовірності даних щодо всіх господарських процесів на підприємстві; формування аналітичної основи розрахунку впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, кількісної детермінації факторів економічної безпеки; здійснювання планування та прогнозування розвитку підприємства і рівня його економічної безпеки; формування власних аналітичних маркерів виникнення, активізації або посилення впливу загроз економічній безпеці підприємства; передача таких сигналів управлінському персоналу. Зазначено, що організація обліково-аналітичного процесу реалізується у три основних етапи: спостереження, осмислення, планування. Обґрунтовано, що саме облікові дані та показники фінансової звітності є фундаментальною основою прийняття основних рішень в частині протидії загрозам економічної безпеки. Окреслено основні дієві способи організації створення обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства.
The forming of scenarios of Enterprise development on the Basis of four-level indicator of Sustainable development
(2019) Katkova N.; Murashko I.
Об’єктом дослідження є методичний підхід до сценаріїв стійкого розвитку підприємства на базі чотиримірного показника рівня стійкого розвитку. Одним з найбільш проблемних питань є застосування такого методичного підходу до визначення рівня стійкого розвитку, який би дозволив сформувати відповідні сценарії у взаємодії із зовнішнім середовищем. Для розробки комплексного показника, який би ураховував взаємний вплив підприємства та його екосистеми, під час дослідження було застосовано біономічний підхід, тобто підхід, притаманний вивченню біологічних систем. За основу показника оцінки рівня стійкого розвитку підприємства було використано показник екологічної ємності. Він характеризує граничну загрузку біологічного виду на середовище проживання або максимальний розмір популяції виду, яку середа може безумовно стабільно підтримувати, забезпечувати їжею, укриттям, водою та іншими необхідними благами. Удосконалено методичний підхід до формування сценаріїв розвитку підприємства шляхом розробки чотиримірного показника рівня стійкого розвитку, який надає можливості визначити здатність певних підсистем підприємства до розвитку, ураховуючи наявність ресурсів внутрішнього і зовнішнього середовища. Розроблений показник складається з показників економічної, екологічної, соціальної та енергетичної ємності, характеристика яких наводиться у роботі. На підставі значення чотиримірного показника запропоновані сценарії стійкого розвитку підприємства, які являють собою комбінацію з підсистем, за якими ресурси є вичерпаними та у яких є запас ресурсів. Для забезпечення збалансованого розвитку підприємства можливо здійснювати перерозподіл ресурсів між підсистемами, для чого за допомогою наведених сценаріїв стійкого розвитку визначаються відповідні заходи. Крім того, завдяки розробленій методиці забезпечується можливість визначення напрямів гармонійного півіснування підприємства із зовнішнім середовищем, що є головним принципом стійкого розвитку. У порівнянні з відомими підходами, запропонований чотиримірний показник рівня стійкого розвитку, а також визначені на його підставі сценарії, ураховують особливості існування підприємства у його екосистемі.
Формулювання дефініції "система контролінгу"
(2019) Каткова Н. В.; Циганова О. С.; Katkova N. V.; Tsyganova O. S.
Мета. Узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «система контролінгу», обґрунтування особливостей термінології та формування власного бачення. Методика дослідження. В процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: абстрактно-логічний, монографічний, індукції та дедукції – для визначення й узагальнення теоретико-методичних засад системи контролінгу, формулювання висновків; метод аналогій, аналізу та синтезу – при порівнянні змістовних характеристик під час формулювання визначення поняття «система контролінгу»; семантичний – для визначення дефініції «система контролінгу»; методи системного аналізу та узагальнення – для розробки нових підходів щодо визначення терміну «система контролінгу». Результати. Вдосконалено понятійно-категоріальний апарат економічних досліджень, зокрема, визначення дефініції «система контролінгу», яке враховує сутнісні характеристики системи як такої; відображає змістовність та призначення системи контролінгу; враховує особливості підприємства з точки зору біономіки, зокрема здатність до саморегуляції та саморозвитку; віддзеркалює сучасне бачення економічної науки на господарюючі суб’єкти. Наукова новизна. Дістав подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат дефініції «система контролінгу» як інтегративної сукупності взаємопов’язаних і взаємодіючих функціональних елементів, що має здатність до саморозвитку та саморегулювання, яка забезпечує регуляцію діяльності усіх систем підприємства, реакцію на зміну умов внутрішнього й зовнішнього середовища та підтримку прийняття управлінських рішень і спрямована на забезпечення стійкого розвитку суб’єкту бізнесу. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані під час побудови та реалізації на практиці ефективної системи контролінгу завдяки врахуванню таких особливостей підприємства, як саморегуляція та саморозвиток.
Алгоритм реалізації механізму сталого розвитку підприємства
(2019) Каткова Н. В.; Мурашко І. С.; Katkova N. V.; Murashko I. S.
Стаття присвячена побудові алгоритму реалізації механізму сталого розвитку як необхідної умови його впровадження у практичну діяльність вітчизняних підприємств. Досліджено наукові підходи до побудови алгоритмів реалізації організаційно-економічного механізму, реалізації стратегії сталого розвитку тощо. Узагальнивши погляди вчених і застосувавши біономічний підхід, авторами запропоновано алгоритм реалізації механізму сталого розвитку як інструменту забезпечення реалізації місії та стратегічних цілей підприємства, який включає такі етапи: діагностика «захворювань» і наявних ресурсів та визначення короткострокових цілей, або постановка цілей та діагностика залежно від впливу факторів зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства; визначення сценаріїв співвідношення складових сталого розвитку підприємства; обґрунтування інструментів забезпечення сталого розвитку; контроль за реалізацією механізму сталого розвитку; оцінка ефективності механізму сталого розвитку.
Розкриття інформації про інтелектуальний капітал у звітності підприємства
(2019) Бурлан С. А.; Каткова Н. В.; Burlan S. A.; Katkova N. V.
Метою статті є дослідження підходів до формування та розкриття інформації про інтелектуальний капітал у звітності підприємств. Дослі¬джено сутність інтелектуального капіталу, наведено його основні ознаки. Проаналізовані підходи до структурування інтелектуального капі¬талу та запропонована для застосування в системах обліку і звітності його структура, яка складається з елементів людського, структурного та соціально-репутаційного капіталу. Визначено основні елементи складових інтелектуального капіталу для відображення їх у звітності за до¬помогою системи відповідних показників. Досліджено та узагальнено підходи до формування та розкриття інформації про інтелектуальний ка¬пітал у звітності підприємств. Ураховуючи неможливість отримання повної інформації про складові інтелектуального капіталу у традиційних системах обліку, рекомендовано для її формування та розкриття у звітності використовувати інші управлінські концепції та моделі, зокрема BSC, ARC, Skandia navigator, Іntangible Assets Monitor, Ramboll’s holistic company model, IC dVAL, Wissensbilanz, Intellectual Capital Rating, MERITUM, DATI. Встановлено, що надання інформації користувачам про інтелектуальний капітал можливо з використанням різних способів, які відрізняються спрямованістю і ефективністю.
Класифікація факторів впливу на побудову системи контролінгу на промислових підприємствах
(2019) Каткова Н. В.; Циганова О. С.; Katkova N. V.; Tsyhanova О. S.
Для ефективного функціонування системи контролінгу виникає потреба у визначенні факторів впливу на її побудову, які можуть носити як позитивний, так і негативний характер. Метою статті є дослідження, узагальнення та доповнення існуючих класифікацій основних факторів впливу на побудову та ефективне функціонування системи контролінгу на промислових підприємствах. У теорії та на практиці існує безліч факторів впливу, що залежать від зовнішнього та внутрішнього середовища, в яких функціонують промислові підприємства. Їх узагальнення дало змогу запропонувати класифікацію факторів впливу на побудову системи контролінгу, які поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори доцільно розглядати, розділивши їх на сім груп: технологічні, економічні, ринкові, політичні, законодавчі, екологічні та соціальні, а внутрішні фактори – на п’ять груп: виробничі, стратегічні, кадрові, організаційні, фінансові. Урахування вищенаведених факторів дозволить підприємству обрати оптимальний варіант побудови системи контролінгу, який повніше б відповідав умовам функціонування промислового підприємства.
Оптимізація процесів прийняття управлінських рішень із використанням звітності в режимі реального часу
(2018) Каткова Н. В.; Бурлан С. А.; Katkova N. V.; Burlan S. A.
Метою статті є дослідження впливу використання звітності у реальному часі на ефективність прийняття управлінських рішень. Розглянуто додаткові можливості, які отримає менеджмент організацій від доступу до управлінської інформації у режимі реального часу, зокрема, безперервний доступ та аналіз даних; підвищена точність і достовірність інформації; наявність централізованого репозиторію даних; можливість виконувати багатомірні звіти; можливість співпраці й обміну інформацією тощо. Визначено ринкові драйвери, які обумовлюють необхідність використання звітності в режимі реального часу. Виконано порівняльний аналіз діяльності організацій, які мають доступ до даних в режимі реального часу, та таких, які позбавлені такої можливості. У межах використання звітності у реальному часі запропоновано певні заходи щодо стимулювання покращення менеджменту для конкретних груп підприємств: аутсайдерів, середняків, Best-іn-Class. Розглянуто основні технологічні засоби реалізації звітності в режимі реального часу.
Проблемні питання документування зобов’язань в бухгалтерському обліку
(2017) Каткова Н. В.; Платонова В. С.; Katkova N. V.; Platonovа V. S.
Методичні підходи до аудиту фінансових результатів діяльності підприємства
(2017) Каткова Н. В.; Бурлан С. А.; Ліснічук О. І.; Katkova N. V.; Burlan S. A.; Lisnichuk O. I.
Стаття присвячена питанням організації процесу аудиторської перевірки фінансових результатів діяльності підприємства. Зазначено, що, оскільки перевірка фінансових результатів та визначення реального фінансового стану діяльності суб’єкта господарювання є одним із найскладніших та найбільш відповідальним видом аудиторської перевірки, який має найвищий ступінь аудиторського ризику, методика аудиту фінансових результатів вимагає постійного удосконалення. В статті досліджено методичні підходи до перевірки фінансових результатів, які пропонуються в спеціалізованій літературі. На основі узагальнення існуючих методичних підходів до аудиторської перевірки фінансових результатів, запропоновано методику аудиту фінансових результатів підприємства, яка включає такі стадії перевірки: організаційну, підготовчу (планування), технологічну та результативну. Розглянуті основні її елементи. Реалізація запропонованої методики аудиту фінансових результатів діяльності підприємства сприятиме підвищенню ефективності роботи аудитора, чіткому формулюванню проблем, які мають місце в обліку, нададуть можливість звести до мінімуму ризик невиявлення облікових помилок або шахрайства, оцінити реальний фінансовий стан підприємства, сформулювати обґрунтований та неупереджений висновок.
Відображення заробітної плати як показника соціальної відповідальності бізнесу в обліку і звітності
(2017) Каткова Н. В.; Бурлан С. А.; Маслова К. В.; Katkova N. V.; Burlan S. A.; Maslova K. V.
Стаття присвячена відображенню в бухгалтерському обліку і звітності заробітної плати в контексті соціальної відповідальності. Розглянуто основні підходи до визначення соціальної відповідальності в контексті відносин роботодавців та працівників. Відзначено, що ефективним засобом реалізації концепції соціальної відповідальності є складання інтегрованої звітності, а для цього елементи соціальної відповідальності підприємств повинні знайти своє відображення в системі бухгалтерського обліку. До складу показників соціальної відповідальності інтегрованої звітності підприємств доцільно віднести рівень оплати праці поточного характеру; величину компенсаційних виплат у зв’язку із завершенням трудової діяльності та внаслідок складних умов праці та шкідливих виробництв; розмір заохочувальних виплат внаслідок зростання рівня кваліфікації та підвищення ефективності праці; виплати за галузевим індивідуальним пенсійним забезпеченням і за програмами соціальної підтримки тощо. Наведення у звітності підприємства запропонованих показників забезпечить розкриття інформації про реалізацію принципів соціальної відповідальності та поінформує зацікавлені сторони про проведення соціальних програм і проектів на підприємстві.
Принципи стійкого розвитку в управлінні конкурентоспроможністю підприємств
(2017) Каткова Н. В.; Мурашко І. С.; Katkovа N. V.; Murashko I. S.
У статті зазначено, що між стійким розвитком та конкурентоспроможністю підприємства існує взаємозв’язок та взаємообумовленість, що виражається у тому, що стійкий розвиток підприємства забезпечуватиме підвищення конкурентоспроможності підприємства, а стратегічна конкурентоспроможність підприємства сприяє забезпеченню реалізації цілей стійкого розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. Наголошено, що важливо в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств застосувати нові підходи, оскільки сучасні умови господарювання вимагають нового підходу до принципів управління конкурентоспроможністю підприємства, у тому числі забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках можливо при врахуванні принципів стійкого розвитку. Досліджено принципи конкурентоспроможності підприємства, зокрема зазначено, що базовими принципами конкурентоспроможності підприємств є: єдність теорії та практики управління конкурентоспроможністю підприємства, системність управління, наукова обґрунтованість управління, ранжирування об’єктів управління за їх важливістю, багатоваріантність, зіставність управлінських рішень при аналізі їх варіантів, збереження та розвиток конкурентних переваг підприємства, ринкова орієнтація, цільова спрямованість, комплексність, гнучкість. Також окреслено принципи стійкого розвитку, які автори поділяють на принципи суспільної відповідальності та методологічні принципи. Визначено, що до принципів управління конкурентоспроможністю доцільно віднести принципи стійкого розвитку. Серед запропонованих принципів конкурентоспроможності важливе місце посідає принцип біономіки, згідно з яким в економіці вбачають живу саморегулюючу систему, що дозволяє визначати ступінь її життєздатності, і навіть вивчати економічні хвороби і способи їх лікування. Доцільність застосування принципу біономіки пов’язано з тим, що з позиції біономіки підприємство розглядається як жива істота, що живе в зовнішньому середовищі. І, як серед живих організмів, у зовнішньому середовищі ведеться боротьба за виживання, так і в економічній системі між підприємствами ведеться боротьба. Так само, як у процесі розвитку живі істоти набувають досвіду, навичок виживанні, так і підприємства в процесі свого розвитку повинні придбавати навички, засоби конкурентної боротьби.
Система контролінгу в забезпеченні конкурентоспроможності промислового підприємства
(2017) Каткова Н. В.; Циганова О. С.; Katkov N. V.; Tsiganova O. S.
У статті досліджено підходи до формування системи контролінгу для забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства. Зазначено, що для реалізації процесного та системного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємство повинно мати дуже чутливий механізм саморегулювання, який забезпечується системою контролінгу. Система контролінгу виступає одним з ключових факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки дозволяє не тільки поєднати облік, планування, контроль і управління, але й вирішувати в комплексі ряд важливих для підприємства питань, таких як: стратегічний розвиток бізнесу, його стабільність і ефективність, ліквідність підприємства, виявлення та мобілізація внутрішніх резервів тощо. В роботі розглянуті сучасні підходи до побудови системи контролінгу на підприємстві та наведено типові випадки його функціонування в українському бізнесі. Встановлено, що найчастіше функції контролінгу покладено на співробітників різних структурних підрозділів підприємства, а система контролінгу представлена сукупністю наступних підсистем: нормування (відділ нормативної собівартості); планування (планово-економічний відділ, відділ маркетингу); стратегічне планування (бюро перспективного маркетингу, планово-економічний відділ); облік (бухгалтерія); мотивація (відділ організації праці та заробітної плати, планово-економічний відділ); аналіз (планово-економічний відділ, відділ нормативної собівартості, відділ маркетингу); контроль (планово-економічний відділ, відділ організації праці та заробітної плати, відділ нормативної собівартості). Наведено функції кожного структурного підрозділу підприємства, яке входить до системи контролінгу; перелічено переваги та недоліки даної моделі організації контролінгу. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства, зокрема в частині виконання замовлень, запропоновано застосувати один з інструментів контролінгу – збалансовану систему показників (Balanced scorecard). Запропоновано систему показників оцінювання і контролювання замовлень промислового підприємства та визначено підрозділи, які їх контролюватимуть. Схематично зображено взаємозв’язок цільових показників для управління замовленнями в розрізі управління конкурентоспроможністю.
Методичні підходи до аналізу нематеріальних активів
(2017) Каткова Н. В.; Лакутіна К. С.
У статті узагальнені методичні підходи до економічного аналізу нематеріальних активів. Визначені перспективні напрями розвитку методики аналізу нематеріальних активів, зокрема портфельний та патентний аналіз нематеріальних активів; аналіз рівня розвитку нематеріальних активів; економічний аналіз використання нематеріального капіталу підприємства.
Оцінка та відображення довгострокових зобов’язань у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності
(2017) Платонова В. С.; Каткова Н. В.
У статті розкрито сутність і структуру довгострокових зобов’язань, порівняно її тлумачення у наукових і спеціалізованих виданнях, нормативних документах, міжнародних стандартах бухгалтерського обліку; визначено, що нормативні акти мають протиріччя один з одним щодо складу і структури довгострокових зобов’язань. Проведено аналіз теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій з відображення довгострокових зобов’язань, на які нараховуються відсотки, в обліку та звітності підприємства. Визначено підходи до оцінки довгострокових зобов’язань за міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку та основні елементи оцінки їх теперішньої вартості. Також у статті розглянуті алгоритми визначення теперішньої вартості грошових потоків із погляду можливості їх застосування на практиці, наведено недоліки наявної методики розрахунку теперішньої вартості та складнощі її відображення в обліку і фінансовій звітності. Запропоновано шляхи вдосконалення відображення в обліку та звітності різниці між теперішньою вартістю довгострокових зобов’язань, на які нараховуються відсотки, та їх обліковою вартістю шляхом введення додаткових рядків до балансу; наведено основні напрями вдосконалення Наказу про облікову політику щодо обліку довгострокових зобов’язань.
Scientific and methodical approaches to formation the mechanism of ensuring economic sustainability of industrial enterprises
(2017) Matushevska O. A.; Katkova N. V.; Матушевська О. А.; Каткова Н. В.
Мета. Визначення та обґрунтування поняття механізму забезпечення економічної стійкості, його складових, принципів формування, процедур та інструментів, що забезпечить підприємствам якісну оцінку рівня економічної стійкості й дозволить використовувати інструменти довгострокового характеру для безпечного розвитку. Методика. Для досягнення визначеної мети застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: абстрактно-логічний, монографічний, індукції й дедукції, теоретичне узагальнення, систематизація – для визначення та узагальнення теоретико-методичних засад економічної стійкості й механізму її забезпечення; семантичний – для визначення термінів; абстрагування – для визначення основних складових механізму забезпечення економічної стійкості підприємства; системного аналізу – для формулювання принципів, процедур та інструментів механізму забезпечення економічної стійкості. Результати. Дослідження та узагальнення позиції науковців щодо механізму забезпечення економічної стійкості підприємств дозволило сформулювати авторське визначення його як системи принципів, методів, процедур і інструментів у їх взаємозв’язку й взаємообумовленості. Дана система є частиною системи управління й спрямована на встановлення нової рівноваги у відповідь на зміни внутрішнього й зовнішнього середовища з метою збереження збалансованого процесу функціонування як усередині себе, так і в межах середовища свого існування. З метою забезпечення безперервного й спрямованого на отримання прибутку, стійких і конкурентних переваг на ринку процесу формування економічної стійкості, визначені принципи побудови механізму формування економічної стійкості, зокрема, принципи ефективності, довгострокової перспективи, флексибільності, збалансованості, системності, оперативності й раціональності, узгодженості, синергізму, динамічності та ієрархічності. Запропоновані базові процедури, інструменти механізму забезпечення економічної стійкості підприємства, схема протікання процесів у ньому й карта організаційного супроводу. Наукова новизна. Полягає у розвитку науковометодичних підходів до формування механізму забезпечення економічної стійкості підприємств промисловості, що забезпечить підприємствам якісну оцінку рівня економічної стійкості й дозволить використовувати інструменти довгострокового характеру для безпечного розвитку. Практична значимість. Полягає в можливості використання авторських пропозицій для підвищення ефективності забезпечення економічної стійкості на промислових підприємствах України.

Переглянути

Нові надходження