Статті. Кафедра менеджменту
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Систематизація понятійного апарату в сфері управління продуктивністю праці(Збірник наукових праць Національного університету кораблебудування, 2008) Красночубенко К. В.; Сергійчук С. І.Розкриті різні підходи до визначення поняття "продуктивність праці" в різних сферах економіки. Визначена проблема відсутності вітчизняних розробок в сфері оцінки продуктивності праці невиробничого персоналу. Досліджені різні підходи при яких деякі показники (продуктивності, ефективності, результативності та якості праці) розглядалися як більш ширшими ніж інші, визначені переваги і недоліки даних підходів. Систематизований понятійний апарат у вигляді схеми показників продуктивності й результативності праці.Документ Дослідження практики управління продуктивністю праці(Збірник наукових праць Національного університету кораблебудування, 2008) Сергійчук С. І.Зіставлені результати аналізу фінансового стану підприємства й аналізу фінансової продуктивності праці за вітчизняними методами. Проведений аналіз продуктивності праці за багатофакторною методикою. Запропоновано їх поєднання в одну автоматизовану систему підтримки прийняття управлінських рішень.Документ Управління продуктивністю індивідуальної праці(Вісник Хмельницького національного університету, 2007) Сергійчук С. І.У статті запропонована науково обґрунтована методика управління продуктивністю індивідуальної праці на основі модифікованого метода номінальної групи. Представлені дані апробації на Державному підприємстві “Миколаївське авіаремонтне підприємство”.Документ Еволюція поглядів на управління продуктивністю праці(Вісник Хмельницького національного університету, 2008) Карась П. М.; Сергійчук С. І.Проаналізовано еволюційний розвиток наукової думки об управлінні продуктивністю праці. Розглянуто різноманітні підходи щодо визначення факторів виробництва та можливості управління їх “продуктивністю”. Історично досліджено поява та розвиток методів управління продуктивністю праці. Визначено шляхи подальшого розвитку теорії й практики управління продуктивністю праці.Документ Проблеми інвестування в людський потенціал України(Вісник Хмельницького національного університету, 2008) Сергійчук С. І.Досліджено перспективи демографічного стану України до 2050 року. Розглянуто ряд документів, прийнятих законодавчим органом України щодо визначення шляхів подолання наслідків кризи в соціально-економічній сфері. Визначено основний вектор розвитку економіки Україні як постіндустріального суспільства, за рахунок ефективного використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці, розробки нового механізму управління продуктивністю праці починаючи з робочого місця і закінчуючи державою в цілому.Документ Управління продуктивністю праці через редукцію витрат й результатів праці(Вісник Хмельницького національного університету, 2008) Сергійчук С. І.Досліджено еволюційний розвиток наукової думки об методах редукції витрат й результатів праці. Розглянуто різноманітні підходи щодо визначення витрат й результатів праці для подальшого моделювання показників продуктивності праці. Визначено достоїнства й недоліки методів в умовах ринкової економіки. Запропоновано шляхи подальшого розвитку методів редукції витрат й результатів праці.Документ Дослідження методів вимірювання продуктивності праці(Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2008) Сергійчук С. І.Досліджено вітчизняні й закордонні методи, за допомогою яких визначаються критерії результатів і витрат праці, а також формуються показники продуктивності праці. Визначено їхні переваги й недоліки в умовах ринкової економіки.Документ Систематизація процесу управління продуктивністю праці(Вісник Хмельницького національного університету, 2008) Сергійчук С. І.Визначена необхідність використання динамічних систем показників продуктивності, які тісно пов'язані з іншими системами контролю й підвищення ефективності виробництва. Запропоновано зсув акцентів з оцінки поточного стану фірми (яка в першу чергу описується показником прибутку) на оцінку стану в перспективі, що характеризується технологічним і організаційним станом фірми стосовно конкурентів, та кількісно виражається показником продуктивності праці. Представлена модифікована концепція продуктивності праці з урахуванням ринкових умов. Досліджено основні етапи програми підвищення й управління продуктивністю праці. Запропоновано об'єднання закордонного досвіду в розробці програм управління продуктивністю праці з вітчизняною класифікацією факторів підвищення продуктивності. Визначені основні методи підвищення продуктивності праці. Представлений систематизований процес управління продуктивністю праці.Документ Проблеми управління результативністю праці на підприємстві(Вісник Хмельницького національного університету, 2006) Карась П. М.; Сергійчук С. І.У статті частково розкриті проблеми управління результативністю праця, показано як впливає інформація на результат праці, запропонована модель побудована на системі показників, яка використовує універсальну одиницю виміру результативності праці.Документ Економічний розвиток прибережних територій у контексті сталої «блакитної» економіки(2024) Волосюк М. В.; Volosiuk M. V.Метою статті є дослідження концептуальних засад і глобального значення «блакитної» економіки та надання рекомендацій щодо забезпечення економічного розвитку прибережних територій України в контексті сталої «блакитної» економіки ЄС. У статті досліджено концептуальні основи «блакитної» економіки та проаналізовано глобальне значення її сталого розвитку в міжнародних деклараціях і нормативно-правових документах. Визначено основні проблеми, на яких зосереджено міжнародну увагу в цій сфері: складність підходів та методів оцінювання економічних, соціальних та екологічних впливів, здійснюваних «блакитною» економікою на розвиток прибережних територій; визначення чіткого стандарту регіонального та місцевого управління, необхідного для «блакитного» зростання територій; різний ступінь інституційного залучення країн до «блакитної» економіки. З огляду на це, у статті запропоновано підходи до стимулювання сталої «блакитної» економіки у прибережних територіях. У статті досліджено нормативно-правову базу України та академічні напрацювання щодо формування засад вітчизняної «блакитної» економіки впродовж останніх років. Наголошено, що ініціативи зі сталої «блакитної» економіки в Україні з’явилися, передусім, на місцевому рівні, стейкхолдерами яких є органи місцевого самоврядування, технологічні бізнес-спільноти, представники наукових кіл та вищої освіти, інноваційні кластери та організації громадянського суспільства. Стала «блакитна» економіка відображає процес управління прибережними та морськими просторами через дискусійну та матеріальну регіоналізацію, у якій нові партнерства між суб’єктами державного та приватного секторів формують мережі, кордони та методи управління. Звісно, сьогодні ми говоримо про неокуповані морські та прибережні простори України, тому окреслили виклики, що постали в сучасних умовах перед нашою країною в цій сфері. У контексті євроінтеграційного руху, враховуючи правові умови воєнного стану та повоєнні очікування, ми бачимо векторами модернізації економічного розвитку прибережних територій України: розробку прозорої рамкової політики для розвитку сталої «блакитної» економіки в Україні; інституційно-інноваційний підхід до управління розвитком прибережних територій; економічний розвиток та безпеку; місцевий підхід; стимулювання інноваційної екосистеми; інклюзивну «блакитну» економіку; цифрові технології в підтримці ініціатив розвитку прибережних територій; забезпечення захисту та відновлення прибережного і морського середовища; використання культурної та історичної спадщини прибережних регіонів; належне демократичне врядування.Документ Сучасні виклики і перспективи для розвитку вітчизняного підприємництва в умовах війни і повоєнного відновлення(2024) Сергійчук Cергій Ілліч; Сергійчук Дмитро ІллічПредставлена динамика індексу очікуваної ділової активності, який показує на погіршення ситуації із-за посилення інтенсивності бойових дій та обстрілів інфраструктурних об’єктів. Проаналізовано міжнародний історичний досвід, що може стати ключовим фактором успішного повоєнного відновлення України. Узагальнено заходи для стійкого зростання бізнесу в умовах війни (генерування та впровадження соціальних інновацій; розвиток технологій подвійного призначення та орієнтація на експортну модель зростання економіки; вдосконалення системи державної підтримки вітчизняного підприємництва й адаптувати її до європейських стандартів; подальша діджиталізація суспільства і бізнесу) та в повоєнний період (поєднання розвитку народного підприємництва з формуванням державних і приватних корпорацій; формування пакета інвестиційних проєктів із залученням коштів іноземних інвесторів; розбудова промисловості з урахуванням принципів «зеленої» економіки; розвиток мережі спеціальних економічних зон і технопарків; впровадження політики «Індустрія 5.0» із залученням провідних технологічних світових компаній).Документ Гармонізація соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад(2023) Монастирський Г. Л.; Волосюк М. В.; Monastyrskyi G. L.; Volosiuk M. V.Метою статті є визначення складових інфраструктури територіальних громад, дослідження стану інфраструктури територіальних громад Миколаївського регіону в контексті стратегічного планування та надання рекомендацій щодо гармонізації соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад. У статті здійснено огляд вітчизняної нормативно-правової бази щодо продовження розпочатих у 2014–2015 рр. реформ задля повоєнного відновлення України та європейської інтеграції. Розглянуто наукові підходи до визначення сутності «громадської інфраструктури», «місцевої інфраструктури» та надано характеристику їх складових. Визначено роль системи охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства та сфери культури у місцевому економічному розвитку. Досліджено територіальні громади Миколаївської області України в розрізі соціальних та економічних складових розвитку їхньої інфраструктури та його гармонізації із місцевим економічним розвитком, на основі чого з’ясовано, що лише у 23 % територіальних громад, які мають затверджену стратегію розвитку, реалізуються програми модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища. Надано рекомендації щодо узгодженості стратегічних напрямів розвитку територіальної громади та місцевих інфраструктурних підприємств. Задля залучення коштів у великі інфраструктурні проєкти рекомендовано для органів місцевого самоврядування: 1) долучатися до процесу стратегічного планування, коригуючи існуючі напрацювання на повоєнне відновлення для якісного життєзабезпечення населення; 2) забезпечити реалізацію програм модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища; 3) враховувати у цих програмах як «жорстку», так і «м’яку» складові інфраструктурного проєкту. Рекомендовано для інфраструктурних підприємств територіальних громад розробити власні стратегії розвитку з метою залучення додаткового фінансування на основі власних конкурентних переваг.Документ Інноваційний концепт формування економічних механізмів природокористування в епоху інклюзивного зростання(2022) Стегней Маріанна Іванівна; Іртищева Інна Олександрівна; Stehnei, Marianna; Irtysheva InnaЗдійснено аналіз основних векторів завдань з відновлення України від наслідків війни. Обґрунтовано модель формування економічного механізму природокористування в умовах інклюзивного зростання. Визначено, що економічний механізм природокористування існує як відкрита система на підставі взаємодії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Обґрунтовано схему інноваційного концепту економічного механізму природокористування в умовах інклюзивного зростання. Доведено, що інноваційний концепт економічного механізму природокористування в умовах інклюзивного зростання полягає у трактуванні останнього в якості поліфункціонального регулятора, що функціонує на принципах сталого розвитку та всеохоплюючої інклюзії й відповідальності, сфера регулювання якого охоплює різні типи взаємозв’язків (людини з природою; внутрішнього та зовнішнього середовища; виробничих, соціальних і екологічних факторів) на підставі використання методів економіко-статистичного аналізу, методів прийняття управлінських рішень, системного та програмно-цільового підходу із застосуванням індикаторів ідентифікації факторів взаємодії атмосферного повітря, земельних та водних ресурсів, природного тваринного і рослинного світу, радіаційної, хімічної та екологічної небезпеки тощо із системою управління природними ресурсами, принципів розробки екологічних проєктів розвитку, орієнтованих на інтеграцію природних ресурсів у економічний розвиток.Документ Development of socialization of the economy on the conditions of financing sports and health activities(2022) Irtyshcheva, Inna; Boiko, Yevheniia; Kramarenko, Iryna; Romanenko, Serhii; Sirenko, Ihor; Tubaltseva Natalia; Hryshyna Natalia; Ishchenko OlenaДокумент Economic Monitoring of Transformation Processes: National Realities and Foreign(2023) Irtyshcheva, Inna; Pavlenko, Olena; Boiko, Yevheniia; Kramarenko, Iryna; Chumakova Kseniia; Hryshyna Natalia; Ishchenko Olena; Zubko AnastasiiaДокумент Development of Organic Production in Ukraine: Potential, Current Threats and Consequences for Global Food Security(2023) Irtyshcheva, Inna; Kramarenko, Iryna; Stehnei, Marianna; Pavlenko, Olena; Boiko, Yevheniia; Voit Oleksiy; Hryshyna Natalia; Ishchenko Olena; Archybisova Dariya; Molodan MarynaДокумент Management of the Environmental Potential of Freshwater Resources in the Conditions of Sustainable Development(2023) Irtyshcheva, Inna; Popadynets, Nazariy; Sytnyk Yosyf; Andrusiv Uliana; Khromyak Yosyf; Kramarenko, Iryna; Boiko, Yevheniia; Sakharnatskyi VasylДокумент Environmental Security of Territories: Challenges of Today and Guidelines for Strengthening in War(2022) Irtyshcheva, Inna; Pavlenko, Olena; Kramarenko, Iryna; Liashenko Oleksandra; Stehnei, Marianna; Nadtochiy Iryna; Boiko, Yevheniia; Zavhorodnij Kostjantyn; Hryshyna Natalia; Ishchenko OlenaДокумент Оптимізація підсистем забезпечення стратегічного розвитку спортивно-оздоровчої сфери(2022) Іртищева, Інна; Богатирьов Костянтин; Романенко Сергій; Irtyshcheva, Inna; Bogatyrev, Konstantin; Romanenko, SerhiiВступ. Реалізація стратегії розвитку спортивно-оздоровчої діяльності в умовах нових економічних та соціополітичних реалій потребує розроблення ефективних систем комплексного забезпечення галузі необхідними ресурсами а також механізмів їх розподілу та координації. Першочерговим напрямком формування моделі, спрямованої на реалізацію стратегічних цілей і завдань розвитку спортивно-оздоровчої сфери є перегляд діючої системи управління в галузі та її реформування з огляду на зміну завдань, пріоритетів та стратегічних можливостей із урахуванням економічної ситуації та першочергових післявоєнних потреб відновлення соціально-економічної системи країни та її регіонів. Метою статті є процес оптимізації підсистем забезпечення стратегічного розвитку спортивно-оздоровчої сфери. Метод (методологія). У досліджені застосовані загальнонаукові методи, зокрема: систематизації та узагальнення – для виявлення умов розвитку спортивно-оздоровчої сфери в Україні; визначення тенденцій розвитку – для характеристики національних та регіональних трендів розвитку спортивно-оздоровчої діяльності Результати. Реалізація стратегії розвитку спортивно-оздоровчої діяльності в умовах нових економічних та соціополітичних реалій потребує розроблення ефективних систем комплексного забезпечення галузі необхідними ресурсами а також механізмів їх розподілу та координації. У цьому контексті виділено основні підсистеми (організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та соціально-психологічного забезпечення), що у сукупності сприятимуть забезпеченню життєздатності галузі у довгостроковій перспективі. Проаналізовано їх поточний стан та основні завдання з адаптації до поточних і стратегічних умов. Особливу увагу у контексті стратегічного розвитку спортивно-оздоровчої діяльності зосереджено на створенні ефективної системи фінансово-економічного забезпечення галузі як базового чинника функціонування інших підсистем. Під фінансово-економічною підсистемою розвитку спортивно-оздоровчої діяльності у роботі розуміється сукупність структурних і динамічних характеристик економічних взаємовідносин усередині галузі (між усіма учасниками процесів здійснення спортивно-оздоровчої діяльності) та поза її межами (з державними органами, науковими організаціями, зарубіжними партнерами), що включає сукупність визначених відносин власності, систем руху фінансових ресурсів та методів господарювання регламентованих відповідними правовими нормами, втілених у організаційно-економічні механізми, що дозволяють ефективно функціонувати в умовах змінного середовища.Документ Інвестиційні домінанти реалізації інноваційної моделі сталого використання прісноводних ресурсів на національному та регіональному рівнях(2022) Сербов Микола; Іртищева Інна; Павленко Олена; Serbov Nikolay; Irtyshcheva Inna; Pavlenko OlenaБезумовно, окрім ефективної системи контролю й адміністрування водних ресурсів важливими чинниками реалізації інноваційної моделі сталого використання прісноводних ресурсів у регіонах є впровадження нових технологій, спрямованих на очищення прісноводних водних об’єктів та сприяння раціональному використанню водних ресурсів. Активізація таких робіт потребує достатнього фінансування та залучення додаткових інвестицій у галузь. Метою статті є процес дослідження інвестиційних домінант реалізації інноваційної моделі сталого використання прісноводних ресурсів на національному та регіональному рівнях. Проведено аналіз інвестиційного забезпечення розвитку системи управління прісноводними ресурсами в Україні. Результати аналізу показали, що за останні 10 років обсяги інвестицій зросли на 115 %, що позитивно вплинуло на стан водних об’єктів та сприяло скороченню витрат води в економіці. Проте, зважаючи на високий рівень зношеності інфраструктури водного господарства, що за даними державної служби статистики складає у середньому 63 % наявних інвестицій недостатньо для переходу водного господарства до інноваційної моделі сталого розвитку. Окрім того, проведені дослідження показали, що понад 98 % інвестицій спрямовується насамперед на усунення поточних проблем у водному господарстві, реорганізацію галузі та часткову модернізацію водоочисних споруд і систем централізованого водопостачання, майже не інвестуються кошти у розвиток інноваційної діяльності в даній сфері. Окреслено основні напрями поліпшення системи інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку водогосподарських систем у регіоні, серед яких: удосконалення нормативно-правового забезпечення та розвиток державно-приватного партнерства, зокрема і у формі ЕСКО-контрактів; використання прісноводних ресурсів для виробництва аквакультури, що дозволить підвищити економічну ефективність використання поверхневих водних об’єктів, сприятиме залученню інвестицій у галузь та зміцненню продовольчої безпеки; створення умов для залучення іноземних інвестицій, зокрема в будівництво та модернізацію інфраструктури; активізація роботи в напрямку залучення міжнародних фінансів: грантів, участі у міжнародних програмах охорони та відновлення водних ресурсів тощо.